No.175185
Мене звати Ірина, і моє царство — це кухня. Власне кажучи, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя залізна помічниця — мультиварка.
Сусідки зітхають: «І чого ти з нею возишся. У нас же є газова плита, духовка…» А я лише легенько сміюся. Тим часом як вони драють листи і пильнують, аби борщ не википів, я можу спокійно встигнути і насиченого борщу наварити, і розсипчастого плову приготувати, і ніжного чізкейку спекти.
Моя хитрість проста: вранці накидала в чашу заготовки для обіду, натиснула «Гасіння» — і до обіду можна пити каву, наводити лад у шафах чи поливати кімнатні квіти. Надвечір чоловік, втягуючи повітря, іде на кухню: «Знову твої алхімічні експерименти»
А я подаю на стіл ніжні тюфтельки з вершками. Мультиварка подає останній сигнал, виходить ароматна пара — і в цьому є справжнє домашнє диво. Ніхто не може повірити, що тут ані шматочка пригорілого, а час використовується лише для того, аби прикрасити тарілки.
Добра господиня — зовсім не та, хто простоює при плиті годинами. А та, хто нагодувала всіх смачно і прибрала за собою одну крихітну чашу. І я від цього я кайфую.